Кількісне пом'якшення (QE) може мати різні та суперечливі визначення. Але, по суті, це ринкова операція (що виконується центральними банками), яка збільшує ліквідність та інфляцію з передбачуваним наміром стимулювати економіку країни, спонукаючи підприємства і споживачів позичати та витрачати більше.
Як це працює?
Зазвичай операція полягає в тому, що центральний банк вливає гроші в економіку, купуючи цінні папери (такі як акції, облігації та казначейські активи) в уряду чи комерційних банків.
Центральні банки збільшують резервні фонди цих банків-членів (які зберігаються відповідно до банківської системи часткового резервування) шляхом надання нових кредитів. Оскільки нові кредити не забезпечені товаром або будь-чим, що має фізичну цінність, кількісне пом'якшення, по суті, створює гроші з нічого.
Таким чином, мета кількісного пом'якшення полягає в тому, щоб збільшити грошову масу, зробивши її доступнішою, як спосіб стимулювання економічної активності та зростання. Ідея полягає в тому, щоб підтримувати низькі відсоткові ставки, стимулюючи кредитування підприємств та споживачів, а також підвищуючи довіру до економіки загалом. Однак на практиці кількісне пом'якшення не завжди працює, і насправді це дуже спірний підхід, який має як прибічників, так і противників.
Кількісне пом'якшення – це відносно новий тип експансивної грошово-кредитної політики. Деякі вчені вважають, що його перше реальне використання було (можливо) наприкінці 1990-х японським центральним банком (Банк Японії). Це не точно, тому що багато економістів сперечаються про те, чи справді монетарна практика Японії на той час була кількісним пом'якшенням. З того часу кілька інших країн запровадили методи кількісного пом'якшення у спробі звести до мінімуму свої економічні проблеми.
Що спонукало до використання кількісного пом’якшення?
Кількісне пом'якшення було розроблено для вирішення проблем, що виникли, коли традиційні сучасні банківські методи не змогли запобігти рецесії. Основною метою кількісного пом'якшення є збільшення інфляції (щоб уникнути дефляції), а коригування відсоткові ставки – це один із основних інструментів, які центральні банки використовують для утримання рівня інфляції під контролем. Коли запозичення та фінансова активність уповільнюються, центральний банк країни може знизити ставку, щоб зробити видачу позик доступнішою для банків. І навпаки, коли все надто вільно, тобто коли витрати та кредит наближаються до ризикованого рівня, вища відсоткова ставка може діяти як гальма.
Чи ефективне кількісне пом'якшення?
Незабаром після закінчення фінансової кризи 2008 року, Міжнародний валютний фонд (МВФ) випустив короткий лист, в якому кількісне пом'якшення розглядалося як ефективна нетрадиційна грошово-кредитна політика. В аналіз було зазначено п'ять основних центральних банків: Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк, Банк Англії, Банк Канади та Банк Японії.
Кожна установа використовувала унікальну стратегію, але більшість із них різко збільшила загальну ліквідність ринку. У звіті стверджується, що інтервенції, проведені центральними банками, були успішними, і що збільшення ліквідності було важливим для запобігання затяжній економічній кризі та краху фінансової системи.
Однак кількісне пом'якшення не завжди ефективне і воно сильно залежить від контексту та стратегії. Багато країн, які експериментували з кількісним пом'якшенням (або аналогічним підходом), не досягли бажаних результатів. За відсутності належного управління, вливання грошей в економіку та зниження відсоткових ставок може призвести до несподіваних та небажаних результатів. Нижче ми перерахуємо деякі з потенційних переваг та недоліків.
Можливі переваги та позитивний ефект
Більше кредитування: через збільшення коштів за рахунок купівлі активів центральним банком, банки повинні заохочуватися до надання більшої кількості позик.
Збільшення запозичення: споживачі та компанії з більшою ймовірністю беруть нові позики, коли відсоткові ставки низькі.
Великі витрати: споживачі збільшать свої витрати через те, що нові кредити і позики приносять більше грошей. З нижчими відсотковими ставками залишати гроші у заощадженнях не так вже й привабливо.
Зростання кількості робочих місць: коли підприємства мають доступ до більшого капіталу через позики та продають більше через збільшення споживчих витрат, вони можуть розширюватись і наймати більше працівників.
Можливі недоліки та негативний ефект
Багато фахівців висловлюють стурбованість тим, що кількісне пом'якшення – це просто пластир для більших структурних проблем, які зрештою підірвуть економіку. Деякі потенційні недоліки:
Інфляція: збільшення пропозиції грошей, викликане кількісним пом'якшенням, природним чином створює інфляцію. Конкуренція за продукти зросте, тому що в обігу буде більше грошей, але не збільшиться пропозиція товарів. Вищий попит призводить до вищих цін. Якщо не керувати належним чином, рівень інфляції може швидко зрости, що призведе до гіперінфляції.
Відсутність примусового кредитування: у кількісному пом'якшенні комерційні банки мають використовувати гроші, які вони одержують від центрального банку, щоб пропонувати більше позик. Але в процесі немає нічого, що б вимагало від них це робити. Наприклад, коли кількісне пом'якшення вперше було застосовано в США після фінансової кризи 2008 року, багато банків утримували свій новий капітал замість того, щоб розподіляти його.
Більше боргу: збільшення вигоди від запозичення може призвести до того, що компанії та споживачі займатимуть більше, ніж вони можуть собі дозволити, що може мати негативні наслідки для економіки.
Вплив на інші інвестиційні інструменти: ринок облігацій часто негативно реагує на нестабільність та різкі зміни, які є досить поширеними після проведення політики кількісного пом'якшення.
Приклад:
Деякі країни, центральні банки яких використовували кількісне пом'якшення:
Банк Японії: з 2001 р. до 2006 р. та з 2012 р. і надалі (Абеноміка).
Зусилля кількісного пом'якшення не полегшили їхні фінансові проблеми. Японська єна ослабла відносно до USD, а вартість імпорту збільшилася.США: з 2008 р. до 2014 р.
США провели три раунди кількісного пом'якшення для вирішення житлової кризи і нової рецесії. Економіка відновилася, але питання про те, чи це було пов'язано з кількісним пом'якшенням, залишається спірним. Порівняння з Канадою, яка не використовувала практику кількісного пом'якшення, не було помітної різниці.Європейський центральний банк: з 2015 р. до 2018 р.
У єврозоні були удачі та невдачі, стабільна інфляція, зниження безробіття та сильна економіка у 2017 році, але вона все ще бореться зі зростанням зарплат і підвищенням відсоткових ставок.
Підсумки
Як нетрадиційна грошово-кредитна стратегія, кількісне пом'якшення можливо допомогло деяким економікам відновитися, але це, безумовно, спірна стратегія, і навіть цей висновок суперечливий. Більшість потенційних ризиків, таких як гіперінфляція та надмірна заборгованість, ще не досягли руйнівних результатів, але деякі країни, які застосували кількісне пом'якшення, зіткнулися з валютною нестабільністю та згубним впливом на інші економічні сфери та ринки. Довгострокові наслідки недостатньо зрозумілі, і ефекти кількісного пом'якшення можуть бути різними залежно від контексту.